Відомий на Гощанщині та поза її межами футбольний діяч і активіст приклав чимало зусиль, аби район був гідно представлений в обласному футболі. Саме з іменем Буркальця пов’язаний злет команди з Гощі, котра протягом 2009-2020 років виступала у головному дивізіоні Рівненської області та тричі здобувала бронзові нагороди Першої ліги.

Юрій Буркалець несподівано і трагічно пішов із життя 23 травня 2021 року, без сумніву, маючи ще достатньо нереалізованих планів та бажання й далі розвивати гощанський футбол.

Згадаємо і ще раз вшануємо світлу пам’ять Віталійовича…

Іван Іванов:

Передноворічні дні завжди асоціюються в мене з Днем народження мого надійного друга й порадника Юрія Віталійовича Буркальця. Боляче усвідомлювати, що цьогоріч смертоносна недуга забрала його від нас і щира душа Юрія Віталійовича перенеслась на небеса. Його життєва дорога обірвалась буквально за кілька місяців до 60-річного ювілею. Тож цьогоріч 28 грудня для всіх його друзів день трауру й спогадів. А згадати, звісно, є що.

До знайомства ми були суперниками на футбольній ниві, а після – стали друзями в житті. А познайомив нас наш спільний друг Василь Кубай після одного з футбольних матчів у Садовому.

Щиро зізнаюсь, я завжди дивувався умінню Буркальця знаходити виходи із найскладніших ситуацій, дипломатично й тактовно підбирати переконливі слова для своїх опонентів і налаштовувати їх на результативну співпрацю, давати влучні й дієві поради.

Разом нам вдалось зробити чимало добрих справ на теренах Гощанщини. Він вболівав не лише за розвиток футболу, фінансове забезпечення місцевих футбольних команд, організацію й проведення турнірів і чемпіонатів, а й за матеріальне забезпечення дитячих садочків, закладів освіти, допомогу людям, котрі опинились у складній життєвій ситуації, або потребували грошей на лікування. Щирість і доброта його душі були безмежними.

Останній наш спільний проєкт – це дівоча футбольна команда «Гощаночка». Саме з ініціативи Юрія Буркальця я долучився фінансово до проєкту. Нині я горджусь успіхам наших юних футболісток і продовжую підтримувати їх.

Дуже бракує мені спілкування з Юрієм Віталійовичем, його порад, його досвіду. На жаль, змінити нічого вже не можна. Доля розпорядилась по-своєму і нам залишається лише берегти пам’ять про нього в наших серцях і спогадах. На жаль…

Олексій Савонік:

Що можна сказати, друже, у ваш День народження?! Кажуть, незамінних людей не буває. Проте, коли вас не стало, то всі ми відчули той холодний космічний вакуум, який з’явився в душах всіх, хто вас знав, поважав, цінував. У душах ваших друзів.

Ви вміли об’єднувати, згуртовувати навколо себе та ідеї десятки, а то й сотні абсолютно різних людей. Водночас робили ви це легко, невимушено й доброзичливо.

Я завжди пам’ятаю і буду пам’ятати роки нашої дружби, які навчили мене цінувати життя і дорогих серцю людей так, як це робили ви. Ви були прикладом справжнього чоловіка, батька, брата, турботливим сином, опорою та порадником для своїх дітей.

А як загорялись ваші очі лише при згадуванні про футбол. Власне розвитку цього виду спорту напевно ніхто й ніколи не приділяв стільки уваги як ви. І результати були відчутними.

Ви вміли не лише слухати, а чути інших, знаходити компромісні рішення в усіх без виключення питаннях і з усіма, без виключення, людьми.

Не всім Бог дарує можливість мати в житті такого вірного, порядного, щирого друга. Мені поталанило.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *