У князівській команді Сизику вдалося стати важливим гравцем та отримати виклик до юнацької збірної України. Спершу він провів під керівництвом Віталія Одегова декілька навчально-тренувальних зборів, а в червні цього року поїхав захищати честь країни до Хорватії.

Там українці виступили успішно – привезли додому бронзові медалі. Сам Сизик відіграв у всіх матчах, взявши участь у декількох гольових атаках, асистувавши партнерам та двічі забивши у серії післяматчевих пенальті. Про свої виступи за збірну та очікування від фіналу Першої ліги він розповів у короткому інтерв’ю.

– Як минув тренувальний збір збірної?

– Під час тренувального збору ми награвали різноманітні комбінації, які потім втілювали на турнірі у Хорватії. Чимало уваги приділяли тактиці, переміщенням гравців та стандартам.

– Наскільки цікаво працювати під керівництвом Віталія Одегова? Який у нього тренувальний процес? Які вимоги до гравців?

– Тренуватися у збірній завжди цікаво, це неоціненний досвід. Якщо говорити про наставника, то Віталій Олексійович приділяє увагу аналізу матчів, ми вивчаємо відео, а потім цю теорію стараємось закріпити під час практичних занять та іграх.

– Чи давав він тобі якісь особисті поради?

– Так, ми спілкувалися тет-а-тет на минулих зборах. Цього разу отримував від нього підказки, а окремих розмов не було.

– На турнірі в Хорватії ти хотів зіграти проти іспанців. Для цього не вистачило одного кроку. Разом із цим Україна зіграла проти збірних Хорватії, Франції, Польщі, Чорногорії та привезла додому бронзу. Протистояння проти якої збірної тобі запам‘яталося найбільше?

– Найбільш цікавою була гра групового етапу проти Хорватії, яка завершилася з рахунком 2:2. Ми створили тоді величезну кількість моментів, показали хороший футзал і зарядилися на весь подальший турнір. Після того, коли показали на якому рівні ми можемо виступати, хотілося продовжити всі змагання на такій хвилі. Насправді, ми не повинні були зіграти внічию. Чудово, що в матчі за третє місце з тими ж хорватами ми довели, що гідні перемоги.

– Ти не забив з гри, проте двічі реалізував пенальті в післяматчевій серії, які емоції відчував у той момент?

– Реалізувати післяматчеві пенальті морально непросто. Це велика відповідальність. В мене були моменти, щоб забити з гри проте трохи не вистачило.

– Одегов казав, що під час серій гравці самі проявляли готовність взяти на себе відповідальність. Я так розумію ніякого мандражу в тебе не було?

– Коли тренер запитав, хто хоче бити, я підняв руку найперший, але він сказав зачекати. Звісно, інші хлопці теж виявили бажання взяти на себе відповідальність і Віталій Олексійович обрав, хто за ким буде пробивати. Я підійшов до м’яча четвертим.

– Загалом, наскільки ти задоволений своїм особистим виступом на турнірі?

– Завжди потрібно прагнути кращого. Я вважаю, що зіграв гідно, але свій найвищий рівень не продемонстрував.

– Повернувшись з Хорватії, ти одразу ж допоміг команді переграти «Інтер» та вийти до фіналу Першої ліги. При цьому ти пропустив другий матч. Чи готовий ти зіграти у головних матчах сезону та які в тебе очікування від них?

– В першому матчі я травмувався і на розминці перед другою грою я відчував дискомфорт і не зміг зіграти. Сьогодні ніяких побоювань немає, я залікував ушкодження і тепер готовий виступити в фіналі. Залишилось дві гри, в яких треба віддати усі сили, щоб поборотись за трофей Першої ліги.

– Наостанок задам декілька коротких запитань на які варто відповідати так само коротко. Хто твій улюблений гравець у футзалі та футболі?

– Лео Мессі та Хесус Айкардо.

– Улюблена команда?

– Барселона.

– Фільм та серіал?

– Фільм «Легенда №17» та серіал «Все або нічого: Манчестер сіті»

– Яка музика тобі подобається?

– Найбільше люблю реп.

– Любиш комп’ютерні ігри?

– Зараз не граю, а колись полюбляв Counter-Strike та різні гонки.

Прес-служба ФК “Любарт”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *