Євген Донцов: “Немає сенсу в команді, за якою не стоять вболівальники!”

«Сомоса, може і є сукіним сином, але це наш сукін син», ці слова приписують американському президенту Рузвельту, щодо нікарагського диктатора. Але й ці слова хочеться повторити пишучи про ситуацію у Вересі.

Власне кажучи, далі пару думок що сталося і що тепер треба робити.

Майже рік назад, керівництво Вереса прийняло рішення про створення ТОВ Верес спільно з компанією Лімо. Хоч я і був не в захваті від цього, що і частково спонукало мене залишити свою позицію в клубі по закінченню сезону, але в тій, чи іншій мірі, несу якусь відповідальність за те рішення. Я розумію, якими мотивами керувався президент клубу, коли приймав таке рішення. Ціль була — знайти потужного партнера, який би допомагав досягати спортивних результатів. При чому це була не купівля клубу (це неможливо, бо клуб є громадською спілкою). Мало бути партнерство між компанією та громадською спілкою.

Перш за все, чи погано те, що громадська спілка РФК «Верес-Рівне» (далі ГС) утворила ТОВ «ФК Верес» з приватною компанією? Ні, це одна з моделей, коли клуб має потужного спонсора, і в той же час продовжує належати його членам і створювати додаткову цінність для партнерів клубу, та потенційних спонсорів.
Що ж ми отримали? Ми отримали гарне фінансування, що дозволяє команді клубу (сподіваюсь всі розуміють різницю між командою і клубом) підписувати якісних гравців і бути серед лідерів. З іншої сторони, ми отримали повністю ігнорування позиції громадської спілки, нівелювання всієї тої ідеї народності, яка і дозволила згуртувати людей і відродити клуб.

Це ненормально, коли представники Лімо, трошки по трошки вивели представників ГС Верес Рівне з процесів прийняття рішень. Це ненормально коли дирекція ТОВ «Верес Рівне» ігнорує віце президентів ГС. Та навіть більше, коли ігнорується президент, якого не призначили, а якого вибрала громада. І нам вирішувати, чи він буде президентом, чи вибирати нового. Це ненормально, коли руйнується членська програма, спонсорська програма, і все ведеться до того, щоб клуб залежав тільки від одного спонсора. Ми все більше наближаємось до тієї ситуації, коли можемо грати в УПЛ та навіть в Єврокубках, але і коли можемо припинити існування клубу, якщо одного дня Лімо вирішить припинити фінансування клубу.
Ми відроджували клуб за такої членської моделі, щоб унеможливити саме такий сценарій, коли всі яйця лежать в одній корзині, і коли одне рішення руйнує весь клуб.

Що ж тепер робити? Чи є вихід з цієї ситуації.

Перш за все потрібно вирішити, що ж робити з Лімо. І тут, можемо сказати, що їх присутність може бути корисною для клуба, але якщо повернемось до партнерства, коли сторони поважають один одного, коли розмежовують відповідальність. Ще раз, повторюсь, це ненормально, коли представники Лімо зневажають представників ГС. І тут, все залежить від волі власника Лімо, що він хоче отримати, команду, яка буде грати в УПЛ, чи клуб, з самим цінним, що є в спорті — з вболівальниками.

По друге, членам ГС Верес Рівне, треба визначитись, що ми хочемо бачити. Чи ми хочемо бачити клуб в УПЛ, єврокубках, але який нам не належить, і який в любий час може зникнути, переїхати в інше місто. Або ми хочемо мати клуб, який належить нам, яким ми управляємо, який розвиває дитячий футбол в області, який впливає своєю соціальною роботою на суспільство, і який вчиться жити по своїм доходам, і є фінансово стабільним.

Для того, щоб нас поважали, потрібно перш за все самим навчитись поважати себе. Потрібно розуміти, що ФК Верес, це не команда, а клуб. Це наша громадська спілка, яка налічує 4000+ членів. Потрібно вимагати запуску всіх органів, які прописані в статуті. Потрібно збирати правління ГС Верес, дирекцію, координаційну раду, наглядову раду. Потрібно збирати фанів, вболівальників і ультрас. І головне, потрібно збирати загальні збори членів клубу. Потрібно вивчати ситуацію і радитись, радитись і радитись, що ж робити далі і як вирішувати цю ситуацію. Запуск цих органів допоможе знову дати цінність ГС і вагу в переговорах, коли за ГС знову буде стояти сила людей, яка була на початку.

Ми можемо вибудувати класні партнерські стосунки з Лімо але передумовою для цього є чітке розуміння меж відповідальності, за що відповідає ГС, а за що ТОВ.

На моє переконання, ГС має знову відповідати за членську програму і за приєднання нових членів. Нам потрібно відмінити «серце вересу» і зробити аудит, скільки членів залишилось і скільки з них готові продовжувати бути в клубі. ГС, а не ТОВ має відповідати за програму лояльності, партнерські стосунки, соціальні проекти. Саме ГС має підписувати спонсорів, щоб забезпечити стабільність і фінансову незалежність клубу, на той випадок, якщо з тої чи іншої причини основний партнер/спонсор припинить фінансування. ТОВ має займатись суто футбольними справами, командою, гравцями, трансферами, мерчандайзингом і т.п.

Але це позитивний сценарій, коли власники Лімо зрозуміють, наскільки важлива співпраця з організацію, яка й створила цей клуб, і яка дала цінність цьому проекту.

У разі негативного сценарію, коли представники Лімо, будуть зневажати ГС і думку більшості її членів, потрібно не боятися піти радикальним шляхом. Але для цього керівництво ГС має отримати мандат від загальних зборів членів клубу і почути їх, які далі приймати рішення.

Прикладом для нас є дві події. Перша, це створення клубу Юнайтед оф Манчестер вболівальниками МЮ, після того, як Глейзери в борг купили клуб. Для цих вболівальників, цінність клубу була не в титулах, чи лізі, а в принципах, якими має керуватись клуб. Так і для нас важливо пам’ятати, що ми можемо знову створити команду, яка буде розвиватись поступово, яка буде фінансово незалежна, і яка буде впливати на суспільство, бо в нас є саме головне, без чого клуб немає ніякої цінності — в нас є вболівальники, члени клубу! І не треба боятись грати в аматорській лізі на початку, чи в нижчих професійних лігах. Треба навчитись думати на декілька років вперед, а не жити одним днем. Треба почати думати, а що буд, коли… і мати чітку стратегію, що робити в тій ситуації. Клуб який належить членам клубу, не відмовляється від спонсорів, навпаки, він має набагато сильнішу привабливість для спонсорів.

Інша подія, яка нам корисна, в якійсь мірі пов’язана з «чорним сектором» 🙂 . Це події в Америці, коли афроамериканці почали боротись за свої права — права їздити на одному місці з білими в автобусі, права вчитись разом з білими.

Коли водії автобусів почали забороняти сміливцям займати місця поряд з білими, вони почали бойкотувати публічний транспорт. Вони не тільки допомагали одне одному добиратись до робот, до навчання, підвозити один одного, але й «допомагали» колаборантам, які були згодні їздити на місцях для чорних, аби тільки не втратити свого комфорту, розуміти пагубність такої поведінки.

З часом транспортники здались, як і кафе, і університети. Зробили вони це максимально мирно, використовуючи правильно такий інструмент, як бойкот.

Нам, вболівальникам, які переживають за клуб, для того, щоб не втратити клуб, щоб привернути увагу всіх, хто приймає рішення, потрібно пристати на пропозицію ультрас і оголосити про безстроковий бойкот. Бойкот домашніх ігор, бойкот продукції холодокомбінату, і не тільки у Рівному. І тут є час нам всім, вболівальникам клубу, об’єднуватись і допомагати іншим зрозуміти, чому ми вдаємось до такого методу. Вболівальникам потрібно зібратись, і поки не зберуться загальні збори клубу, виробити стратегію дій, які привернуть увагу всіх, кого це стосується. Бо, хто б щоб не говорив, але саме вболівальники є головною цінністю клубу. І футбол без вболівальників, футбол в середовищі невдоволення в місті не принесе тих вигод/переваг на які очікують інвестори клубу. І розмови, про неповагу до гравців, тут ні до чого. З мого досвіду можу сказати, що професійний спорт, нажаль, не є патріотичним. Більшість з гравців не грає за емблему клубу, за тренера, за вболівальників, а грають за гроші, бо це їх професія. І коли завтра, їм запропонує більше інший клуб, або навіть трохи зменшить зп нинішній клуб, переважна більшість з них змінить місце роботи. І тому орієнтуватись на гравців, в час коли можемо втратити клуб, тут ні до чого.

І майже останнє на сьогодні. Часом питають, що я думаю про президента клубу. В мене з ним є різне бачення яким повинен бути клуб і як має розвиватись. Я не згодний з багатьма його рішеннями, і мене бісять деякі з його радників. Але мушу визнати, без його запалу, енергії, знайомств, мотивації, ми б до сьогодні мріяли про відродження футбольного клубу. І я впевнений, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. Інше питання, що людина мусить робити висновки. Але це вже інше питання.

І якщо нам потрібен новий президент (в чому я не впевнений, навпаки вважаю, що наразі немає іншої кращої кандидатури), то це мусимо зробити ми, члени клубу, а не представники львівського морозива.
І підсумовуючи цей лонгрід. На цьому тижні, в Україну завітав представник такої собі організації як «Супортерс Дірект». Це організація, яка була створена в Англії, і яка є об’єднанням вболівальницьких груп, які впевненні, що без того чи іншого впливу вболівальників на клуб, майбутнього у клубів не має. Це почали розуміти і в УЄФА, які почали співпрацювати з цією організацією. На думку представника «Супортерс дірект» — саме цінне, що є в клубі, що дає атмосферу футбольному дійству, що так чи інакше приносить гроші і спонсорів — це вболівальники! Немає сенсу в команді, за якою не стоять вболівальники! Це наша перевага, і саме в цьому є наша сила!

Євген Донцов

Author: admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *